У першій третині ХХ ст. у Галичині відбувалися активні процеси українського національно-культурного відродження. Діяла розгалужена мережа культурно-освітніх, наукових, господарсько-економічних, фізкультурно-спортивних та інших товариств і організацій, як „Просвіта”, „Рідна школа”, „Сільський господар”, Наукове Товариство імені Шевченка та інші, які упродовж багатьох десятиліть відігравали провідну роль у розгортанні національно-культурного руху в Галичині.
І в цей час, провідна інтелігенція міста Самбора засновує Товариство «Бойківщина» метою діяльності якого стає популяризація та збереження культури однієї з найбільших етнічних груп українців – бойків.
Перше зібрання самбірських інтелігентів-українців, під час якого було вирішено заснувати музей відбулося 9 жовтня 1927 року. Паралельно із утворенням Товариства “Бойківщина” у Самборі заснували і однойменний музей.
Хто ж були ці люди, які з таким ентузіазмом і жертовністю взялися за організацію Товариства і музею у Самборі? Це насамперед: Іван Филипчак (1871 – 1945) – педагог, письменник і музеєзнавець, Володимир Гуркевич (1880 – 1937) – адвокат і громадський діяч, Володимир Кобільник (1885 – 1937) – лікар, етнограф, археолог і публіцист, Антін Княжицький (1893 – 1960) – педагог, музеєзнавець і письменник, Михайло Скорик (1895-1981) – педагог, публіцист і науковець, Володимир Кордуба (1883 – 1964) – інженер, картограф, культурно-громадський діяч.
Надзвичайно жертовно спричинився до організації Товариства, та його музею колишній громадський діяч Самбірщини, що у 20-30-х роках вимушено перебував на Закарпатті (тоді Чехословаччина), адвокат д-р Данило Старуха (1860-1938), який відступив для експозиції збірок увесь перший поверх свого будинку, що знаходився в Самборі за адресою вулиця Тиха, №1.
Попри активну культурно-просвітницьку роботу, яку провадили Товариство “Бойківщина” та його музей як у Самборі, так і в усьому бойківському краю, вони також започаткували широку науково-видавничу діяльність. Організатори й члени Товариства не обмежилися збиранням і збереженням пам’яток бойківського побуту й культури, що, без сумніву, теж мало чимале значення, а від самого початку заходилися науково опрацьовувати зібрані багатющі матеріали. З цією метою вчений провід Товариства “Бойківщина” заснував періодичне видання “Літопис Бойківщини”, яке у підзаголовку мало ширше інформаційне розшифрування: “Записки, присвячені дослідам історії, культури й побуту бойківського племени”. За неповних десять років існування (1931-1939) “Літопис Бойківщини” встиг вийти одинадцятьма випусками (12 число “Літопису” було підготовлене до друку, але через першу більшовицьку окупацію не дійшло до загалу). Окрім цього, Товариство “Бойківщина” розпочало серію окремих видань про різні аспекти історії, побуту та фольклорної спадщини бойків.
У жовтні 1939 року музеєві “Бойківщина” передано приміщення колишнього монастиря Бригідок, у якому він функціонував до 1950 року, а сам музей перейменовано у Самбірський історико-краєзнавчий. Від грудня 1945 року музей “Бойківщина” прикріплено до Харківського історико-краєзнавчого музею (розпорядження Комітету в справах культурно-освітніх установ при РНК УРСР). Вже після війни, у 1950 році, музейна збірка перенесена в приміщення колишнього монастиря Бернардинів. У часі повоєнних репресій на теренах Західної України, які зачепили сподвижників “Бойківщини” Івана Филипчака, Антіна Княжинського та інших, доля музею була вирішена жорстоким наказом липня 1954 року – ліквідувати.
Після ліквідації зібрана фондова збірка музею, що налічувала понад 30 тисяч експонатів була передана у фонди краєзнавчого музею Дрогобича (археологія Володимира Кобільника), Стрия (природнича колекція), Львова (ікони ХVІ – ХVІІІ), Одеси (бойківська ноша), Харкова (живопис Федуска), Санк-Петербурга (дерев’яні скульптури, хрести) і навіть у Німеччину (історичні списи), книги з бібліотеки — Самбірському культпросвітньому технікуму.
Відродження музею співпало зі створенням Незалежної Української держави. На прохання культурно-просвітницького Товариства ім.Володимира Кобільника у грудні 1990 року виконкомом Самбірської міської Ради виділено приміщення під відновлений історико-етнографічний музей “Бойківщина” в колишньому будинку парафіяльної школи, збудованої мешканцями міста у 1679 році на старожитніх фундаментах ХVІ ст.
Музей відновив свою діяльність у 1991 році як філія Національного музею у Львові (рішення Львівського облвиконкому від 21.05.1991). Через 10 років він переходить на місцеве фінансування, тобто під керівництво Самбірського відділу культури. Організаційні трансформації авершилися в 2001 році, коли на виконання рішення обласної ради від 19 жовтня музей “Бойківщина” переходить у підпорядкування управління культури облдержадміністрація, як самостійний музей із власним балансом.
Сьогодні музей здійснює такі види діяльності: дослідження, збереження, комплектування, дослідження, експонування та популяризація історико-мистецьких та інших пам’яток матеріальної і духовної культури українського народу, служіння розвитку культури.
Члени Товариства та музею “Бойківщина”, зробили вагомий внесок у вивчення та популяризацію матеріальної та духовної культури бойків. Але трагічні обставини першої та другої більшовицьких окупацій перервали їхню плідну роботу. Ми, як покоління третього тисячоліття, своїм святим обов’язком покликані продовжувати дослідження бойківських теренів, зберегти культуру бойків для прийдешніх поколінь.
Благодійний внесок Графік роботи музею
Робочі дні
Понеділок………..…..9.00 – 18.00
Вівторок ………..……..9.00 – 18.00
Середа……….……….…9.00 – 18.00
Четвер……………………9.00 – 18.00
П’ятниця…….…….……9.00 – 17.00
Неділя………………….11.00 – 17.00
Обідня перева – 13.00 – 14.00
Вихідний день
Субота
Історико – етнографічний музей «Бойківщина» можна відвідати і в суботу за попередньою домовленістю.